ЗАКІ́П, копу, чол., діал.
1. Рів з насипом. Глибокий, цвілий від полину закіп.. замикав у собі, крім кремезних кам’яних корпусів, і гладко втоптаний плац (Петро Панч, I, 1956, 74).
2. Яма для добування нафти. Коло закопів горбки глини ростуть угору та й ростуть (Іван Франко, I, 1955, 129).