ЗАХИ́РІ́ТИ, хирію, хирієш. Док. до хиріти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка: постарів, захирів (Панас Мирний, II, 1954, 275); Йонька вважав себе за хазяїна двору і був переконаний, що якби не він, то господарство б захиріло (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 88).
ЗАХИРІТИ
Тлумачення слова