ЗАХИЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАХИЛИТИ, хилю, хилиш, док., перех., розм.
1. Відводити назад, закидати (голову). Тимоха.. як витягнеться, голову захилить, вона йому закрутиться, то він так і точиться (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 292);
// перен., рідко. Спрямовувати, схиляти до чого-небудь. [Борис:] Всі думи, всі мої і помисли я захиляв до чесної праці, до чесного життя! (Марко Кропивницький, I, 1958, 437).
2. Закривати, зачиняти що-небудь (двері, вікна і т. ін.).