ЗАХВИЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, док.
1. Почати хвилюватися, приходити в збуджений стан, втрачаючи спокій, рівновагу; затурбуватися, занепокоїтися. Альоша знову захвилювався і відчув, що до горла підступає щось пекуче й вогке (Іван Микитенко, II, 1957, 257); Давид аж захвилювався радісно від сибірякових слів: це ж його мрія — колектив отут, у дворі (Андрій Головко, II, 1957, 16); Тут уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні. Захвилювалась, загомоніла Січ (Олександр Довженко, I, 1958, 237).
2. тільки 3 ос., без додатка і чим. Почати коливатися, приходити в коливальний рух; заколиватися, заколихатися. Захвилювалась вода, мов жито від вітру, покотилась валами до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143); Зверху справді загупали чиїсь кроки, обізвалися голоси, а в землянці захвилювався каганець (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 38); Приоремо цю траву, ніколи їй більше тут не рости! Зашумить, захвилюється степ пшеницею (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 56).