ЗАХВИЛЮВА́ТИ, юю, юєш, док.
1. перех. Викликати у кого-небудь почуття хвилювання; схвилювати когось. Земля ця всесильна, як мати Людини, Отож в словоблудстві по ній не ходи! Хай ранки осінні тебе захвилюють, І пара над полем в проміннях весни (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 12).
2. неперех. Те саме, що захвилюватися 2. В тій хвилі гладка поверхня озера зморщилася, захвилювала, і з нею разом захвилював також образ місяця, відбитий у воді (Іван Франко, IV, 1950, 102); Поряд із золотими ланами пшениці захвилюють, заграють райдугою нові технічні культури (Максим Рильський, III, 1956, 27).