ЗАХРИПАТИ

ЗАХРИПАТИ, аю, аєш, недок., ЗАХРИПНУТИ, ну, неш; мин. ч. захрип, ла, ло; док. Втрачати чистоту, звучність голосу, говорити, співати і т. ін. хрипло; хрипнути. Було оце тільки почне вечоріть, ..сяду на скелі над Россю та й співаю, аж поки не захрипну (Нечуй-Левицький, I, 1956, 66); Сагайда вже захрип, віддаючи команди (Олесь Гончар, III, 1959, 41);
//  Ставати хриплим (про голос і т. ін.). Голос його захрип, коли він переказував слова Косенка, але це тривало лише одну мить (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 254);  * Образно. Старий Бриль почекав зморщившись, доки гудок таки захрип. Аж тоді Іван Антонович відіткнув вуха (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 10).