ЗАХРОПІТИ, плю, пиш; мн. захроплять; ЗАХРОПТИ, пу, пеш; мин. ч. захріп і захропів, хропла, ло; док.
1. розм. Почати хропіти, хропти, видавати горлом глухі, хриплі звуки під час сну (про людей). Він як упав, такі захріп на всю хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 271); Щуренко захропів і тут же, наляканий власним хропінням, прокинувся (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 27);
// фам. Міцно заснути. [Писар:] Василь Миронович! Захріп… Е, шкода! (Марко Кропивницький, I, 1958, 517); Глибока північ наступила, Все захропло мертвецьким сном (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 63).
2. Почати хропіти, видавати хропіння (про коней). Заскиглять перелякані собаки, і коні захропуть у стайні (Іван Микитенко, II, 1957, 21); Раптом кінь зупинився, захріп і так позадкував, аж голоблі затріщали (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 121).