ЗАХО́ПЛИВИЙ, а, е, рідко.
1. Який захоплює, хвилює, підносить настрій. — То як же нам розшукати Хмельниченка?.. — перебив Богун захопливу розповідь Бронека (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 136).
2. Здатний захоплюватися ким-, чим-небудь. Всією силою захопливої вдачі його поривало швидше скинути бруд свастики, що несе поневолення (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 23).