ЗАХЛЯ́НУТИ і ЗАХЛЯ́ТИ, яну, янеш; мин. ч. захляв, ла, ло; док.
1. Дуже схуднути, ослабнути від чого-небудь. Харч була така погана, що вона [Василина] зовсім захляла й мусила купувати собі їжу на базарі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 102); Як день там один на самому хлібі побуде [Давид], не захляне (Андрій Головко, II, 1957, 78);
// Проголодатися, зголодніти. Вона захляла з голоду, їй так хотілось чогось гарячого, смачного, незвичайного; ..їй аж нудило од сильного бажання попоїсти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 22).
2. рідко. Змарніти від переживань. * Образно. Зав’яне, помарніє свіжий квіт її вроди під холодним, жовтим поглядом судовика [нелюба]… погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста… захляне душа… (Панас Мирний, II, 1954, 72).