ЗА́ХІДНИЙ, а, е. Прикм. до захід 1; протилежне східний. В обличчя віяв холодний західний вітер (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 284); Усі сучасні слов’янські мови поділяються на три групи: східну, південну і західну (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 21); Місячне проміння пробивалось крізь порвані хмари, що поблідли і тихо сунулись на схід, одкриваючи західний край неба (Леся Українка, III, 1952, 565); На західній околиці села, біля самого байраку, живе Йосип Вихор (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 6); Західна преса писала, що на Кримському перешийку, на цій ключовій позиції, може бути зведена фортеця, не менша по значенню, ніж Гібралтар чи Суец (Олесь Гончар, II, 1959, 353).
ЗАХІ́ДНИЙ, а, е.
1. Стос. до заходу (див. захід 3 3). Михалчевський роздивлявся на Василину, освічену тихим західним світом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 132).
2. діал. Який заходить за обрій (перев. про сонце). Коло молодих сосонок, — як чудово грає між ними багряний промінь західного сонця! (Леся Українка, III, 1952, 521); Західне сонце пускало понад лугами рожевий туман (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 100).