ЗАХЕ́КАНИЙ, а, е, розм. Який важко, з шумом дихає внаслідок бігу, швидкої ходьби і т. ін.; задиханий (у 1 знач.). Після страшенного бігу ми спинилися захекані у темному заулкові (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59); Задихаючись від шаленого чвалу, зупинився біля воріт захеканий кінь (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 225); * Образно. От вже з’явився десь у далечині білий дим, от вже влетів на станцію і спинився, щоб на мить спочити, захеканий поїзд (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 310).
ЗАХЕКАНИЙ
Тлумачення слова