ЗАХАРЧАТИ, чу, чиш, док., розм.
1. Почати харчати, видавати хрипкі звуки. Кривава смага криє запечені уста його; немов хто здавив за горло — захарчав він, застогнав… (Панас Мирний, I, 1954, 359);
// Почати видавати звуки, схожі на хрипіння. Вовк не завив, а якось захарчав, квакнув, підскочив угору і безсило опустився на землю, підгрібаючи її лапами (Михайло Стельмах, I, 1962, 208); Стінний годинник немов спросоння захарчав, пробив дванадцять (Олесь Донченко, V, 1957, 381).
2. Заговорити хрипливим голосом. — А мене приймаєте? — недобре захарчав Онохрій Литка (Григорій Епік, Тв., 1958, 312);
// Загавкати глухо, хрипло; загарчати. Вгамувавши собаку, що був захарчав на незнайомих, жінка спинилася (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 138).
3. рідко. Почати хропіти (уві сні). В одну мить пірнули [хлопці] під ковдри, захропіли, засвистіли носами, захарчали сонно (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 129).