ЗАХАПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал.
1. Хапати, брати кого-, що-небудь. Майже під кождим корчем ми захапували то кленя, то окуня, то плотицю (Іван Франко, III, 1950, 335); * Образно. Вітер раз у раз захапує з собою пару й односить її (Словник Грінченка).
2. тільки 3 ос., перен. Захоплювати. — Ти ніяким ділом ще не займався, то й не знаєш, як воно захапує чоловіка (Іван Франко, VIII, 1952, 404).
♦ Захапувати дух (віддих) — перехоплювати дихання. Дим виїдав їм очі, захапував віддих у грудях (Іван Франко, VI, 1951, 64).