ЗАКАТО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до закатувати. Спиніться, скиньте шапку й шанобливо схиліть голову. Там лежать мученики, закатовані мстивими фашистами (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 45);
// закатовано, безос. присудк. сл. Від діда Лавріна довідався він, що.. його батька закатовано за землю (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 31).
2. у знач. прикм., діалг Затятий. — Та вони так б’ються од того часу, як побрались. І він закатований та упертий, і вона така сама (Нечуй-Левицький, I, 1956, 414).