ЗАКАРЛЮ́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, иться, док., розм.
1. Ставати загнутим, схожим на закарлюку. Він лежить недужий у хаті один.. Ніс пожовк і ще більше закарлючився (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).
2. безос., перен., на що. Виявляти перші ознаки переходу до якої-небудь дії, настання чогось. — Ви там сидите в своїй келії, як черничка, та й не гадаєте, що в нас на весілля закарлючилось (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 352).