ЗАКАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закарбувати. * Образно. Образок рідного краю, закарбований в серці, був їй надійним і тривким берегом, пускаючись котрого, пірнула вона в життьове море (Натан Рибак, Час, 1960, 83);
// закарбовано, безос. присудк. сл. Ватаг вийма з-за череса цілий жмуток дерев’яних колодок і починає читати. Там закарбовано все, в тій дерев’яній книзі, хто скільки має овець і що кому належить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 325).
ЗАКАРБОВАНИЙ
Тлумачення слова