ЗАКАМА́РОК, рка, чол.
1. Куток, невелике місце поза чим-небудь, вузький прохід у чомусь і т. ін. Для певності вона ще раз обдивилася кожен закамарок у хаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 381); Вона оббігала вже всі хати по селу, всі закамарки і всі сади (Іван Франко, IV, 1950, 340); Став [Северко] як укопаний посеред горища і тільки очима поводив по темних, заснованих павутинням, закамарках (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 7).
2. Невеличке, тісне приміщення; маленька прибудова до чого-небудь. Там, біля голубника, є закамарок для харчів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 69).