ЗАЮ́ШИТИ, шу, шиш, док., розм.
1. тільки 3 ос., неперех. Политися (звичайно про кров). Кров крізь пальці цівкою заюшила… (Збірник про Кропивницького, 1955, 23); В його з носа заюшила кров (Володимир Самійленко, II, 1958, 235).
2. перех. Покривавити, побити до крові. Поки збіглися сусіди, брати вже встигли заюшити один одному носи (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 18); — І встиг розглядіти того, хто говорив. Більше того, я знаю, що заюшив його Віктор Михайлович, коли він тікав з заводу під час тривоги… (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 384);
// Залити (про кров). Люди стинаються з людьми… кров річками ллється… заюшила вона всю землю (Панас Мирний, IV, 1955, 333); Пальці йому враз заюшила кров (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 10).