ЗА́ЙМИЩЕ, а, сер.
1. Зайняте ким-небудь місце, ділянка землі; займанщина. Щоб було де заховатися від негоди, Верига обладнав собі під горою землянку.. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорізьких займищах (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 14); * Образно. Розпростерся ти [степ] широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Іван Манжура, Тв., 1955, 147).
2. рідко. Те саме, що заплава. Близько місяця бродили вони по засніжених лугах та гаях донського займища, знайомлячись з наступними роботами (Літературна газета, 31.VII 1952, 2).