ЗАЯЧАТИ, чу, чиш, док.
1. Почати ячати; закричати (про лебедів і деяких інших птахів). Випливала лебедочка по воді, Дожидалась неминучої біди; Заячала, є воду вдарила крилом (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 100); Біля острова лунко викинувся сом і перелякано, крізь сон, заячали лебеді (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 466).
2. Почати кричати, галасувати (про людей). Ще хотів юнак їй щось промовить, та навколо турки обступили, заячали наче хижі круки (Леся Українка, I, 1951, 388).