ЗАІРЖАВІЛИЙ

ЗАІРЖА́ВІЛИЙ, ЗАРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заіржавіти, заржавіти;
//  у знач. прикм. Дівча довго вовтузилося біля заіржавілого замка, шпортаючи в нім ключем (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 36); В кутку стоїть заіржавіла бочка з-під гасу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 158); О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч (Леся Українка, I, 1951, 114).