ЗАГУКАНИЙ

ЗАГУ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до загукати 2. Я була дурна, загукана, засліплена своїм вихованням (Іван Франко, VII, 1951, 395);
//  загукано, безос. присудк. сл. — Бий! Бий! Вони! — загукано враз, і кілька кийків гупнуло по плечах і по руках коноводам (Борис Грінченко, II, 1963, 295).