ЗАГРИ́ВОК, вка, чол.
1. Задня частина шиї у тварини. Довелося.. щеня взяти за загривок і кинути слузі сусідки (Іван Ле, Наливайко, 1957, 319);
// розм. Те саме, що потилиця. — Хропуть… Уже он скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються. Такі нахазяйнують чортів пляшку! — лаявся Йонька, плескаючи молотком по косі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 223).
2. Нижня частина кінської гриви біля холки. * Образно. Викосили нивку, Подивись, як чисто — ні тобі загривка… (Павло Усенко, Листя.., 1956, 21); Вітер рвав загривки грудочок і чорною метелицею носився по ріллі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 46).