ЗАГРИМОТІ́ТИ, очу, отиш і ЗАГРИМОТА́ТИ, очу, очеш, док. Підсил. до загриміти. Щось загримотіло в сінях та й зачало до дверей добиватися (Українські народні казки, легенди.., 1957, 370); А тут грім як загримотить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 413); Доїхали майже до місця, коли щось як загримотить мені в ухо, наче з рушниці (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 80); Хряпнувши дверима, загримотів [Іван] по кам’яних сходах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 393).
ЗАГРИМОТІТИ
Тлумачення слова