ЗАГРУБІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до загрубіти. В довгому піджаці, в мужичих чоботях, з загрубілими мозолястими руками він дуже нагадував якого-небудь діда-пасічника (Степан Васильченко, I, 1959, 141); Загрубілий від давності й зажовклий папір. Перша сторінка замацана руками численних читачів (Іван Ле, В снопі.., 1960, 9).
2. у знач. прикм., перен. Який став грубим, байдужим. Ось непомітно ці дещо загрубілі, занедбані, овіяні бойовими димами, вже не раз обстріляні люди почали готуватися до приходу дівчини (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 39).