ЗАГРО́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який виражає загрозу (у 1 знач.); грізний. Перший змовк на півслові, як одрубав: повертає гарячі ще очі, здивовані, затурбовані, загрозливі (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 65); І ось.. зненацька звалилось на бійців грізне попередження: — Танки праворуч! Першим пустив його Козаков, підлетівши до командира полку і рапортуючи йому з якимось сердитим, загрозливим виглядом, наче своєму підлеглому (Олесь Гончар, III, 1959, 446).
2. Який містить у собі загрозу (у 2 знач.), небезпеку; небезпечний. Становище було дуже загрозливе… Над життям матері і її ненародженої дитини зависла страшна небезпека (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 174); Не вперше вже стикаються.. купці з грабіжниками й вбивцями. Темний і загрозливий схід, страшні простори за Ітиль-рікою (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 51);
// Який наводить, викликає жах; страшний. [Анна:] Аж до Гори не могла спинитись, І тільки стук загрозливий копит За спиною я близько почувала (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 21); Тапя стоїть на сцені самотня. Здалеку наростає тихе загрозливе гудіння (Вадим Собко, П’єси, 1958, 116).