ЗАГРЕБА, и, розм., заст.
1. жін. Місце заховання, загрібання чого-небудь. Знає він кошечу [кошачу] загребу (Номис, 1864, № 13776).
2. жін. Корж, випечений у жару. Загреби — пшеничні коржі, і прозивались загребами від того, що пекли іхгна кабиці, загрібаючи в жар і попіл… (Олекса Стороженко, I, 1957, 266); Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти (Словник Грінченка).
3. чол. і жін. Жадібна людина. Забере усе бісів загреба (Словник Грінченка); Всі вони [папа, кардинали] загреби та грошолови, продають і купують кров людську, навіть християнську, і всякі святощі (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 60).