ЗАГРАВАТИ

ЗАГРАВАТИ 2, аю, аєш, недок., рідко, ЗАГРАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і без додатка. Починати грати або виконувати що-небудь на музичному інструменті (про людину). Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі (Леся Українка, II, 1951, 322); Заграли музики, посипали дівчата у двір (Марко Вовчок, I, 1955, 190); Раптом він про трьох танкістів На гармошці тій заграв (Сергій Воскрекасенко, Взагалі.., 1948, 120);
//  Починати звучати, виконуючи який-небудь твір, якусь мелодію (про музичні інструменти). Ой заграйте, цимбали, щоб ніжечки дрижали (Номис, 1864, № 12 518); Музика заграла знайому польку (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 16);  * Образно. — Кахи-ках!.. Тисячі тонесеньких дудочок раптом загравали у діда всередині (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464);  * У порівняннях. Червінці делікатно дзенькнули, неначе арфа заграла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 387);
//  перен. Починати діяти енергійно, злагоджено. З околиці села з-за Хоминої спини заливисто заграли довгу чергу гвардійські міномети (Олесь Гончар, III, 1959, 414); В ранковій карпатській тиші Заграли сокири і пили (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 27);
//  у що, чим, перен. Починати швидко рухати чим-небудь. На току, як і раніше, заграли у два ціпи Василь з Гришкою (Григорій Косинка, Новели, 1962, 181); Геннадій повів округло широким плечем, заграв буграми біцепсів (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 10).
♦ Заграти на нервах — роздратувати, знервувати кого-небудь. Тепер я зрозуміла, що моя роль мала серйознішу мету, ніж те, щоб тільки заграти на нервах шефа. Дівчата хотіли мати привід для організованого виступу (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 78).

2. тільки док., перех. Виконати на музичному інструменті який-небудь твір. «Крейцерову сонату» я отримала, Катюша грала її частинами,.. але заграти цілу, з початку до кінця, без перериву, їй не під силу (Леся Українка, V, 1956, 221); — І за того ж грамофона віддав Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину (Михайло Стельмах, I, 1962, 304).

3. тільки док., неперех., розм. Взяти участь у якій-небудь грі, виставі, виступити на сцені. Пиши, брате, ти, а ми, актори, заграємо тобі за всіма приписами Станіславського (Юрій Яновський, I, 1954, 60);
//  перех., розм. Виконати яку-небудь роль у п’єсі. [Микита:] Страх мені хочеться заграти поважного батька (Володимир Самійленко, II, 1958, 178).
 Заграти весілля — справити весілля. Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний, I, 1949, 133).

4. неперех., розм. Починати гратися, бавитися з ким-, чим-небудь. Цуценя, заграючи з дівчинкою, лінькувато, але гучно дзявкотіло (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 62);  * Образно. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним (Тарас Шевченко, I, 1951, 9);
//  у що. Починати грати в яку-небудь гру. [Дрейсігер:] Як гадаєте, пане пасторе? чи не заграти б нам тепер в карти? (Леся Українка, IV, 1954, 239).

5. неперех., перен. Починати швидко рухатися в різних напрямках. І сльози, як прийде пора, Заквітнуть урожаєм, І ворон сонячно загра Над березневим гаєм (Максим Рильський, III, 1961, 56); А поміж зір орлята молоді Заграли (Микола Бажан, Вибр., 1940, 178);
//  Починати бушувати, бурхати, клекотати (про сили природи). У вікна починав загравати вітер, порошили крупчасті сніжинки (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 92); Пригріло сонечко і з поля сніг погнало; У річку сніг побіг, і Оржиця заграла (Євген Гребінка, I, 1957, 75); Повалить свіжий сніг, хуртовина заграє (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Линув дощ, рясний, ..заграла, зарокотала, захлюпала по ярах вода (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84);
//  Починати іскритися, пінитися, шумувати (про вино, шипучі напої і т. ін.). Заспіва патефон горлатий і міцне заграє вино (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 38); Ще тільки друга половина лютого, а серцем Оксана бачила вже той день, коли все навкруги зарясніє, заграє соками (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 3).
♦ Кров заграє (заграла) див. кров.

6. тільки док., неперех., перен. Почати швидко виникати, виявлятися (про думки, почуття); нестримно забитися (про серце). Стане мені весело й гарно; заграють і заспівають мої думки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 67); Чия душа щира, Чиє серце не заграє,.. Що те давнє твоє право Тепер тілько сіє Добра доля… (Панас Мирний, V, 1955, 259); [Гібсон:] Ну от, і у вас заграв патріотичний струм, як у того генерала (Вадим Собко, П’єси, 1958, 87).

7. перев. док., неперех., перен. Засяяти, заблищати, мінячись, переливаючись (про сонячне проміння, світло і т. ін.). Широкий промінь сонця.. заграв на її лиці (Ольга Кобилянська, I, 1956, 496); Тільки світ з каганця заграв у невеличких водяних бризках, що задержались на виду у Пріськи (Панас Мирний, III, 1954, 126); Молодь вп’яла очі в Голосова і не помічала, що уже на світ заблагословилось і на краю неба заграла срібна світова зірка (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 60); На стелі заграв од сонця зайчик… (Павло Тичина, II, 1957, 295);
//  Яскраво заблищати, виражаючи радість, захоплення і т. ін. (про очі). Чую, як мої очі, ось тільки холодні й сердиті, раптом заграли від почуття, голос м’який став і теплий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 266);
//  Виразно виявитися, виділитися на чому-, в чому-небудь. У чорних очах заграла-забігала тихая радість (Панас Мирний, III, 1954, 148); Радісний рум’янець заграв на зблідлому обличчі [жінки] (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 136);
//  Заіскритися, переливаючись різними кольорами, барвами. Переливи коштовних камінчиків міріадами вогників заграли на столі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 396); Зазолотились, засиніли, Заграли в семибарвній грі Гранітних сходів мокрі схили (Микола Бажан, Роки, 1957, 205).
♦ Заграти очима (бровами) — почати багатозначно, кокетуючи, поглядати на кого-небудь. Віра кокетливо опустила голову і заграла очима (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 60); Орися,.. забачивши дивного вершника, лукаво заграла бровами, голосно засміялася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 194).