ЗАГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАГОРОДИ́ТИСЯ, оджуся, одишся, док.
1. Ставити навколо своєї хати, садиби огорожу, загороду;
// Відмежовуватися чим-небудь від чогось; відгороджуватися. — Ярославе Осмомисле, княже! Ти, могутній, високо підвівсь, ти своєю раттю, наче кряжем, від угорських гір загородивсь (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 171); Павло заплющив очі, наче хотів загородитись від усього світу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 309).
2. розм. Глибоко заганятися, забиватися, застромлюватися. * Образно. Наче цвяшок забилася вона [думка] у душу, загородилась у серце (Панас Мирний, III, 1954, 46).
3. тільки недок. Пас. до загороджувати.