ЗА́ГОРОДКА, и, жін. Зменш. до за́города. Коли в загородці стих галас, лоша вже не так мотало головою і краще брало соску (Іван Багмут, Опов., 1959, 110).
ЗАГОРО́ДКА, и, жін. Низька або невелика загоро́да (у 1 знач.). Ще до загородки не доступили, а вже хатні двері відчиняються — стріча кума на порозі… (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Коні звісили голови через загородку, стоять, помахуючи хвостами (Юрій Яновський, IV, 1959, 201); Він побачив на розі вулиці, якраз коло картатої загородки, що не пускала пішоходів на площу, маленького хлопчика (Павло Загребельний, День.., 1964, 222);
// Легка стінка. Дощані загородки мали захищати княгиню від вітру й хвиль (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 124).