ЗАГОРЬОВАНИЙ 1, а, е, розм. Виснажений гірким життям, важкою працею; знедолений. Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп.., а безжурні володарі всього рухомого і нерухомого добра на землі (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 59).
ЗАГОРЬОВАНИЙ 2, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до загорювати 2;
// у знач. прикм. Спина зігнута в роботі, Зверху латаний платок… Не смачний, мабуть, голоті Загорьований шматок! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 66); Наталя витерла хустиною очі.. Далі вона суворо нахмурила брови і вже сміливо, ніби мала на те загорьоване право, почала голубити.. на голові [хлопця] кучері ніжно, лагідно (Степан Васильченко, II, 1959, 57).