ЗАГОРДУВА́ТИ, ую, уєш, док.
1. Те саме, що загордитися. [Демко:] Попробуй не випить на весіллі.., зараз скажуть: загордував!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 196); Мар’яну на порозі зустрічала мати: — Загордувала, дочко, наче десь за морями живеш… А тут весь рід з’їхався: колядують (Григорій Косинка, Новели, 1962, 91).
2. ким. Поставитися до кого-небудь з погордою, байдуже. Він, діставши вищу освіту, загордував своєю малописьменною матір’ю-селянкою (Радянська Україна, 27.III 1963, 3).