ЗАГОЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ЗАГОЛИТИ, олю, олиш, док., перех., розм. Відкривати частину тіла, знімаючи, піднімаючи або закочуючи одяг. Він [закон у Західній Європі в давнішу] наказує затримувати кожного жебрака і бурлаку, заголювати вище пояса і прилюдно бити батогами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 596); Тоні знову смішно від того, що, тільки рушиш [на мотоциклі], вітер раз у раз заголює тобі коліна, облоскочує (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228); Стрункий Бекір, в одній сорочці, заголив руки по лікоть.. і бив по струнах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 147).
ЗАГОЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., ЗАГОЛИТИ, олю, олиш, док., перех. Голячи, зрізувати, знімати під корінь бритвою волосся. * Образно. Заголили [стройовики] до вечора степ, лежали покоси на верству від табору (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 221).
♦ Заголити в солдати, іст. — забрати на військову службу, у солдати. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили (Тарас Шевченко, II, 1963, 143).