ЗАГОЄНИЙ

ЗАГО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загоїти. Вздовж спини у нього [звіра] йшов глибокий, ще не зовсім загоєний шрам (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 87);  * Образно. Розмова з Василем роз’ятрила старе серце, старі рани, вже загоєні старістю та швидким часом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 75);
//  загоєно, безос. присудк. сл. — Живою водою його рани загоєно, — говорить Мурза (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 51).