ЗАГНІ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до загнітити 1. Довгі листи загнічених пирогів з грибами стояли уже на столах (Петро Панч, Гсмоп. Україна, 1954, 73).
2. діал. Дієпр. пас. мин. ч. до загнітити 2. Хлопці [семінаристи] нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Леся Українка, V, 1956, 302).