ЗА́ГАДКА, и, жін.
1. Короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Сюди [в повне зібрання творів Л. Глібова] входять.. ліричні твори й дитячі загадки віршем (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 255).
2. перен. Що-небудь у природі, житті та діяльності людей, ще не розв’язане або повністю не розгадане, не досліджене. Наша рідна планета все ще залишається багато в чому загадкою (Наука і життя, 4, 1962, 11); Сахно пов’язувала несподіване зникнення Чіпаріу з усіма таємницями й загадками цього навісного маєтку (Юрій Смолич, I, 1958, 88); Гори — це загадка, це велич і таємниця, це бездонні провалля й дикі праліси, швидкі річки й тисячі потоків (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 108).
♦ Говорити (розмовляти і т. ін.) загадками див. говорити.
3. розм., рідко. Завдання, наказ, розпорядження. [Кирило:] А все мені з думки не йде сьогоднішня пайова загадка. Загадав привести кого-небудь з Тхорів, та ще так, щоб ніхто не бачив, як буду вести (Панас Мирний, V, 1955, 141).