ЗАҐЕРҐОТА́ТИ, очу, очеш і ЗАҐЕРҐОТІ́ТИ, очу, отиш, док.
1. Почати кричати (про гусей, індиків).
2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити, сміятися, лаятися і т. ін. — Стара вже ваша Мелетія, — сказав Тарасій і не засміявся, а якось загерготав, як індик (Нечуй-Левицький, III, 1956, 388); Загерготали [фашисти] між собою, довго все чогось перегиркувались (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 388); Як же і вздріла її [Ївгу] Горпина, дядина Левкова, так і загерготіла на неї: — З’їли, з’їли мого Левка! Де ви його заподіли? (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 271).