ЗАҐЕЛҐОТА́ТИ, очу, очеш і ЗАҐЕЛҐОТІ́ТИ, очу, отиш, док.
1. Підсил. до заґелґати. Гуси загелготіли на березі (Юрій Яновський, II, 1954, 166).
2. перен., розм. Почати голосно, збуджено говорити; закричати, загомоніти. Матушки, мов гуски, загелготали: — Та що ви, отець Хризант? (Петро Колесник, Терен.., 1959, 229); Бабахнув зненацька пістолетний постріл. Загавкали сторожові пси, загелготіли, забігали по табору конвоїри (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 168).