ЗАФУРКОТІ́ТИ, очу, отиш, док., розм.
1. Те саме, що зафоркати 1.
2. перен. Те саме, що зафоркати 2. У дворі зафуркотів «вілліс» (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 147);
// Почати літати з шумом. Зафуркотіли над нашими головами кажани (Іван Франко, II, 1950, 94).