ЗАФА́РБЛЕННЯ, я, сер., рідко.
1. Дія за значенням зафарбити. Обличчя мав [слуга] якесь дивне, наче хворе, без звичайного переливу тонів від зафарблення кров’ю (Юрій Смолич, I, 1958, 64).
2. перен. Характерний відтінок і забарвлення. Соціальні жаргони або зникли разом з своїми носіями.., або ж віддали все, що було в них цінного, здебільшого стильове зафарблення, в загальнонаціональну мову і переосмислені в ній (Шамота, Талант і народ, 1958, 116).