ЗАДЗИЖЧАТИ, чить, док.
1. Почати дзижчати. Кетяг бджіл впав у вулик і разом здорово задзижчав, неначе хто вдарив по цимбалах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 196); Десь раптом муха задзижчить, Зашкрябає десь миша (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 66);
// Почати утворювати звуки, схожі на дзижчання комах. Вибух грюкав за вибухом. Густо задзижчали кулі в повітрі (Олесь Гончар, III, 1959, 326). –
2. Утворити звуки дзижчання; продзижчати. Автоматники стрекочуть, і коло мене одна куля задзижчала (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 19).