ЗАДЗИГОРІТИ, рю, риш, док., розм., рідко.
1. Швидко заговорити, загомопіти. — Тепер, Дмитре, ходім до тебе й заплатиш мені гроші, — задзигорів дід Грицай своїм гострим язиком (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 200).
2. перен. Швидко, дрібно заграти. У вуличці, за крамницею, задзигоріла гармонь (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 189).