ЗАДЗЮРЧАТИ, чить, док.
1. Почати дзюрчати. Дав бог весну, віє теплом,.. тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки (Марко Вовчок, I, 1955, 17); Біля пірамідальної клумби білих квітів задзюрчав струмінь фонтана (Микола Трублаїні, II, 1955, 7);
// перен. Тихо, лагідно зазвучати (про мову, спів і т. ін.). Коли мати заспокоїлась трохи і тихо задзюрчала її ласкава мова,.. я почув себе знову добрим й маленьким (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 357).
2. Потекти, политися струмком. Гримнуло відро об раковину, і в порожне, лунке залізо дзвінко задзюрчав струмінь води (Юрій Смолич, День.., 1950, 188); Жінка.. вийшла на берег. З подолка її благенької спідниці задзюрчала вада (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 260).