ЗАДИ́РКУВАТИЙ, а, е. Те саме, що задерикуватий. Микита такий задиркуватий і вічно в’язне, і дратує Настусю (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 44); Хто його зна, куди далі потягне Нерчин з своїм задиркуватим характером? (Натан Рибак, Час, 1960, 441); Збори були гарячі, задиркуваті, веселі (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 540).
ЗАДИРКУВАТИЙ
Тлумачення слова