ЗАДИМЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАДИМЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАДИМИТИ, млю, миш; мн. задимлять; док.
1. перех. Наповнювати, насичувати, покривати димом, кіптявою. * Образно. — Ой, важко стояти близько коло начальства! Цур йому, пек йому. І обсмалить тебе огнем, і обпалить, і задимить тебе, як коло комина!.. — думав Добриловський (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 130).
2. перех., розм. Займатися копченням. Одні [уходчики] рибалчили, інші полювали, треті — солили й сушили, в’ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 242).
3. тільки док., неперех. Почати димити. Митро знову ліг на лікоть і задимив цигаркою (Андрій Головко, I, 1957, 337).