ЗАДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Запустілий, занедбаний; дикий. Цвинтар, його густі, задичавлені хащі — улюблене місце студентів (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 17); Цікаво йому знати: хто він, той телепень із задичавленими кучерями (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 85).
ЗАДИЧАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова