ЗАДВОРО́ВИЙ, а, е.
1. Який міститься або розташований поза двором.
2. у знач. ім. задворовий, вого, чол.; задворова, вої, жін., іст. Людина, яка живе на панському задвірку (див. задвірок 1). — Ходімо прямо до пана, — каже Василь. — Хай дає царську волю. Де він її дів? — Загули горішани. І двооові, і задворові. Зібралося у двір народу (Панас Мирний, IV, 1955, 184).