ЗАДВІ́РКО́ВИЙ, а, е. Який виходить на задвірок (у 1 знач.). Балашова хата була мала й стара, вона розсунулась, випнула задвіркову стіну і ніби присіла на од починок, неначе стара баба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 318); Щоб не зустрітись з чоловіком, пішла [Катерина] в інші, задвіркові двері, котрі вели до саду (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 253).
ЗАДВІРКОВИЙ
Тлумачення слова