ЗАДУШНО.
1. Присл. до задушний.
2. у знач. присудк. сл., де. Про наявність задухи (у 1 знач.), спеки де-небудь. Було тепло, та не задушно; повітря чисте та свіже: дихалось легко та вільно (Панас Мирний, III, 1954, 257); Задушно в кімнаті.
3. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття ким-небудь задухи (у 1 знач.), спеки. Він сіпнув комір жупана, ніби стало йому задушно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 434).