ЗАДУШЕВНИЙ

ЗАДУШЕ́ВНИЙ, а, е. Пройнятий щирістю, сердечною теплотою, відвертістю. Чулися задушевні розмови, пісні (Гнат Хоткевич, II, 1966, 193); Микола Нагнибіда — поет старшого покоління, ..змальовує синів і дочок російського і білоруського народів задушевним, щирим словом (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 35); Задушевна хвилююча мелодія тривожить душу матері (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 251);
//  Приязний, чуйний, добрий (про людину). Задушевна, найближча з дитинства подруга, невже оце вона могла тепер стріляти по ній, по Вутаньці, десь з отієї темряви? (Олесь Гончар, II, 1959, 171); Задушевний хлопець;
//  Особистий, інтимний. Є такі люди, ..що для них сповняються іноді найтайніші задушевні бажання (Лесь Мартович, Тв., 1954, 221).